Правилами безпечного поводження в інтернеті. 

 

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Уповноважуваного Верховної Ради з прав людини," метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, зокрема, є сприяння правовій інформованості населення.

Відтак, Секретаріатом Уповноваженого спільно з партнерськими організаціями розроблено інформаційні матеріали з метою підвищення обізнаності населення щодо діяльності Уповноваженого.

Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

 Вічна і світла пам'ять Герою-Захиснику Легуші Руслану Григоровичу, учителю хімії, трудового навчання та предмету "Захист України" Ісківської ЗОШ ЛМР.

БІОГРАФІЯ

ЛЕГУШІ РУСЛАНА ГРИГОРОВИЧА

 

Легуша Руслан Григорович народився 9 червня 1973 року в селі Вищий Булатець Лубенського району Полтавської області в трудолюбивій селянській сім'ї. Мама Легуша Катерина Кирилівна працювала дояркою в КСП «Перше травня».

В 1979 – 1991 роках навчався у Вищебулатецькій середній школі.

В 1991 – 1995 роках здобував вищу освіту в Полтавському державному педагогічному інституті імені В.Г.Короленка, успішно його закінчив та отримав спеціальність «хімік-біолог». З 1994 року працював у Ісківській загальноосвітній школі на посаді учителя хімії. Викладав також трудове навчання і предмет «Захист Вітчизни» (згодом «Захист України»).

Добровольцем пішов у АТО 2014 року. Майже рік перебував на передовій, захищаючи населені пункти Трьохізбинка, Старий Айдар, міста Щастя та Луганськ. 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного нападу росії на Україну, не чекаючи повістки, Руслан Григорович відразу пішов до територіального центру комплектування і соціальної підтримки (військкомату). Більше року захищав рідну українську землю в складі розвідувальної групи окремої механізованої 92 бригади, визволяв від рашистів Харків, Харківську та Луганську області. За виявлену особисту мужність і хоробрість, Руслан Григорович Легуша / бойовий позивний «Хімік»/ «нагороджений медаллю «За оборону України» від Президента Володимира Зеленського та Золотим Хрестом Головнокомандуючого Валерія Залужного.

Руслан Григорович любив життя, захоплювався технікою, музикою. Мав відмінне почуття гумору, був скромним і простим, товариським і життєрадісним. Доби не дожив до свого дня народження.

Без чоловіка лишилася дружина Таня і без батька зосталися три сини: Тарас, Максим і малий Андрійко.

Загинув справжній патріот України, Герой-Захисник.

Дякуємо тобі, Руслане Григоровичу, за наше мирне життя! Вічна і світла тобі пам'ять, дорогий «Хіміку»!