Чорно-біла доля. 33 роки потому
Під такою назвою проходила зустріч учнів Ісківської ЗШ І-ІІІ ступенів з ліквідаторами аварії на Чорнобильський АЕС, яку підготували шестикласники разом зі своїм класним керівником Левішко Наталією Іванівною.
На зустріч були запрошені Довженко Віталій Миколайович та Писанка Микола Васильович. Вони розповіли про чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству і ми почули правду, гірку, як полин, правду.
Ведучі Панасенко Олеся та Федіско Ілля обережно вели нас по східцях спогадів про ті сумні події, коли 26 квітня 1986 року несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву міста Прип’ять і почався новий рахунок часу, бойовий і аварійний, коли водночас змінилася історія країни.
Набатом лунав реквієм Валентини Козак «Чорно-біла доля» у виконанні Федіска Іллі, Процайла Романа, Дернового Владислава, Романюти Дар’ї; стогнали болем вірші Ліни Костенко, які пронизливо розповідали Страшко Діана та Савосько Наталія і душу рвали тоскнивим криком вірші Дмитра Павличка «На Чорнобиль журавлі летіли», які нам розповіли Панасенко Олеся, Хоменко Анастасія та Якимовська Ангеліна. Вірші лунали під музичний супровід, який вміло і тактовно підібрала учитель інформатики Савосько Тетяна Валеріївна.
Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять всіх, хто загинув внаслідок цієї страшної катастрофи.
Для того, щоб зрозуміти , наскільки нежданою і смертельною прийшла біда на нашу землю, подивилися уривок з фільму «Битва за Чорнобиль. Хроніки основних подій».
Згадали всіх ліквідаторів з сіл Пулинці та Ісківці, що були мобілізовані в ті весняні дні на захист людства і нас також. І висловили щиру подяку живим і тим, хто вже відійшов за межу вічності. Згадали і про сім’ї переселенців із зони відчуження. На території нашої сільської ради зараз проживає 13 таких сімей.
Нашим гостям учні задавали багато запитань. Дітей цікавило і як сповістили їм про Чорнобильську трагедію і необхідність їхати в зону трагедії, і що входило в обов’язки ліквідаторів аварії; чи був страх перед Чорнобилем; які були способи убезпечити своє життя; прилади, які видавалися для вимірювання рівня радіації і багато іншого.
Учасники ліквідації аварії на ЧАЕС з хвилюванням в голосі розповідали про події тридцяти трьох річної давнини, згадували друзів-однополчан і бажали всім, щоб такі трагедії ніколи не повторювались.
