Слава Україні!

Ми Військовий коледж. Навчаємо сержантів. І нам потрібна Ваша допомога у вигляді публікації посту про наш заклад. Метою публікації є інформування молоді про можливість вступу до навчального закладу та через 2 роки бути сержантом ЗСУ!!!💪🏻🫡

 

Полтавський Військовий коледж сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут здійснює підготовку фахівців за освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр» для проходження військової служби за контрактом на посадах сержантського та старшинського складу у Збройних Силах України.

 

💠Термін навчання в коледжі складає 2 роки.

💠Спеціальності, за якими здійснюється підготовка:

🖍 122 «Комп’ютерні науки»

🖍 172 «Електронні комунікації та радіотехніка»

💠Для отримання більш детальної інформації

      перейдіть за посиланням TELEGRAM:  https://t.me/VKSS_VITI_bot

 

 Що потрібно знати про псевдотуберкульоз

 

Що варто знати про псевдотуберкульоз! Ієрсиніоз – це захворювання тварин і людей, що характеризується ураженням паренхіматозних органів, шлунково-кишкового тракту, репродуктивної системи, суглобів і очей. Yersinia pseudotuberculosis викликає ієрсиніоз з характерними ознаками туберкульозу, тому цю форму захворювання називають псевдотуберкульозом. Псевотуберкулез відносять до зоонозних інфекцій з природною осередковістю.

При псевдотуберкульозі основним джерелом інфекції для людини є синантропні та дикі гризуни. Найчастіше спалахи хвороби реєструють пізньої зими і на початку весни, подеколи восени і взимку, коли є міграція синантропних гризунів на ферми і тваринницькі комплекси.

 Механізм передачі фекально – оральний: вживання забруднених збудниками продуктів (овочі, фрукти, молоко, м'ясо тощо), що не пройшло термічну обробку, особливо після тривалого зберігання в холодильнику чи підвалі, води з зараженого джерела (річки, ставки). Інкубаційний період 7-10 днів. Захворювання починається гостро, вже в перші години температура підвищується до 38-39С0. Збудник потрапляє в організм через стравохід і дуже швидко через лімфатичне та кровоносне русло розповсюджується організмом та спричиняє одночасне ураження багатьох паренхіматозних органів у вигляді гнійно-некротичного запалення. Симптоми захворювання схожі на грип та скарлатину. Тож, ефективність лікування залежить від своєчасно встановленого вірного діагнозу, тому головним є вчасно звернутись за допомогою до лікаря.

Пам’ятайте специфічної профілактики (щеплення) від даного захворювання не існує. Основу профілактики псевдотуберкульозу складають цілеспрямовані санітарно-гігієнічні заходи, а саме: - для пиття та приготування їжі використовувати воду тільки з перевіреного джерела водопостачання; - дотримуватись правил зберігання продуктів (в недоступному для гризунів місці) та технологій їх приготування; - постійно контролювати зберігання та вивезення побутового сміття і харчових відходів для запобігання розмноження мишей та щурів; - постійно дотримуватись правил особистої гігієни, особливо при догляді за тваринами та польових роботах; - вчасно проводити дератизаційні заходи в підсобних приміщеннях.

 

Бережіть себе та своє здоров’я!

 

 

Весняний паводок: профілактика інфекційних захворювань.

 

           Весняний паводок – природне явище, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Усе залежить від погодних умов: він може пройти тихо та непомітно або наробити лиха. Поверхневий стік дощових і талих вод у межах населених пунктів може призвести до погіршення санітарного стану територій населених місць та виникнення епідемічних ускладнень - поширення інфекційних захворювань.

            Період весняної повені особливо небезпечний для тих, хто живе поблизу річки, ставка, водойми. Унаслідок весняного паводка, навіть при відсутності затоплення чи підтоплення, до підземних ґрунтових вод, а отже, й до свердловин, колодязів, каптажів природних джерел із скотомогильників, кладовищ, убиралень, хлівів, сміттєзвалищ та інших забруднених територій можуть потрапити збудники інфекційних захворювань: туберкульозу, лептоспірозу, черевного тифу, сибірки, вірусних гепатитів, яйця та личинки гельмінтів, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового та ін. У зв'язку з цим існує ризик спалахів інфекційних хвороб.

            Іншим небезпечним фактором є наявність у ґрунтових водах нітратів – кінцевого продукту біологічного розкладання органічних речовин, які у великій кількості присутні у ґрунтах на територіях сільськогосподарських угідь та тваринницьких ферм. Наявність у питній воді нітратів вище гранично допустимої концентрації (50 мг/дм³) особливо небезпечна для немовлят та дітей молодшого віку через ризик виникнення отруєння, яке призводить до кисневого голодування організму, у тяжких випадках - з летальними наслідками.

            Для уникнення зараження інфекційними хворобами під час паводка слід дотримуватися таких рекомендацій:

• для пиття, гігієнічних цілей, приготування їжі використовувати кип'ячену або бутильовану воду; не використовуйте для пиття некип'ячену воду з криниць та природних джерел. Найкраще – взагалі відмовитись від вживання колодязної та джерельної води;

• не використовувати продукти, які були підтоплені, або вживати їх у їжу тільки після достатньої термічної обробки (варіння, смаження, запікання);

• обов'язково мити руки з милом після відвідування туалету, роботи на присадибній ділянці, прогулянок, контакту з тваринами, перед вживанням їжі;

• при вживанні овочів і фруктів у сирому вигляді ретельно мити під проточною водою, обдавати кип'ятком та не мити водою з відкритих водоймищ;

• нецентралізовані джерела водопостачання (колодязі, свердловини) прибрати від нанесеного бруду, почистити та продезінфікувати;

• індивідуальні вигреби та надвірні туалети у разі переповнення водою спорожнити за допомогою асенізаційної машини та продезінфікувати;

• у разі затоплення оселі просушити будинок, провести ретельне прибирання та дезінфекцію забрудненого посуду, домашніх речей та прилеглої території;

• очистити поверхню ґрунту від сторонніх предметів, городи і присадибні ділянки перекопати на глибину 20-25 см;

• провести дератизаційні заходи зі знищення гризунів у місцях їхнього можливого скупчення.

     У разі розвитку симптомів інфекційних захворювань (підвищення температури тіла, лихоманка, запаморочення, головний біль, біль у животі, нудота, діарея, нежить, кашель, пожовтіння шкіри, склер очей, висипання на тілі тощо) терміново звернутися за медичною допомогою та не допускати самолікування.

     

Дотримуйтесь гігієнічних заходів! Бережіть себе та своїх рідних!

 Рух юних рятувальників

 

 

Розміщення інформації, порад та корисних посилань на блозі закладу

1.     Telegram-бот Правова допомога протидії насильству

2.     Кібербулінг: як захистити себе та своїх дітей від віртуального насильства?: https://www.projectkesher.org.ua/news/bezpechnyy-internet-iak-zakhystyty-sebe-ta-svoikh-ditey-vid-kibernasyl-stva/

3.     Що робити, якщо є підозра про булінг – алгоритм дій: https://nus.org.ua/articles/shho-robyty-yakshho-ye-pidozra-pro-buling-algorytm-dij/

 

Ознаки виявлення випадків домашнього насильства

1. У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.

2. Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

Ознаками психологічного насильства є:

·         замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

·         неврівноважена поведінка;

·         агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

·         різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

·         уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

·         синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

·         уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

·         занижене самооцінювання, наявність почуття провини; швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

·         демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

·         схильність до «мандрів», бродяжництва;

·         депресивні розлади; спроби самогубства;

·         вживання алкоголю, наркотичних речовин;

·         наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

·         прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

·         приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

·         інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

·         розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

·         намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

·         зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини; синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

·         рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо); забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

·         скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;

·         рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно); сліди від укусів;

·         опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

·         постійне голодування через нестачу їжі;

·         вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

·         часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

·         пропуски занять у школі;

·         втомлений і хворобливий вигляд;

·         загальна занедбаність;

·         нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;

·         залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);

·         залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

·         відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

·         антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

·         нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

·         у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

·         залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

·         дитина жебракує, втікає з дому;

·         відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

·         знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

·         захворювання, що передаються статевим шляхом;

·         синдром «брудного тіла»;

·         уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;

·         дитяча або підліткова проституція;

·         рання вагітність;

·         вчинення сексуальних злочинів;

·         сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

·         нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

·         створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

·         відмова від гігієнічного догляду за собою;

·         нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

·         страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

·         синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

 

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

·         не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);

·         під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дієто наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

·         систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

·         ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

·         не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

·         мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;

·         не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;

·         жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

·         допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

·         не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

·         перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

Діти мають:

·         знижену здатність контролювати свою поведінку;

·         демонстративну хоробрість;

·         агресію стосовно інших дітей або дорослих;

·         ознаки бродяжницва;

·         бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.

Взаємодія керівника та працівників закладу освіти для профілактики та у разі виявлення ознак домашнього насильства

1. Керівник закладу освіти забезпечує реалізацію заходів у сфері запобігання та протидії насильству:

1) проведення з учасниками освітнього процесу роботи щодо запобігання та протидії насильству;

2) організацію інформаційно-просвітницьких заходів із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

3) організацію соціально-психологічного супроводу постраждалих;

4) визначення уповноваженої особи з-поміж працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.

2. Уповноважена особа закладу освіти:

У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) уповноважена особа зустрічається із дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку; проявляє інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, дитина має відчути, що її дійсно чують і розуміють. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо постраждалої особи.

У процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з’ясувати терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Уповноважена особа закладу освіти повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти, а працівник психологічної служби за потреби складає план корекційної роботи та здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником, особливо, якщо останнім є інший учень (учні) закладу, та у разі необхідності перенаправляє до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо).

3. Педагогічні працівники, медичний та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають уповноваженій особі закладу освіти, а у разі її відсутності - безпосередньо керівникові закладу освіти (директорові) чи заступнику директора інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалому.

4. У закладі освіти на інформаційному стенді та на офіційному блозі школи має бути розміщено контактну інформацію уповноваженої особи закладу, організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства.